МОВЛЕННЄВЕ ВИХОВАННЯ ДИТИНИ В СІМ'Ї(ПОРАДИ ЛОГОПЕДА )

Відомо, що вся діяльність людини безпосередньо пов'язана з мовленням, яке вже з перших років життя відповідно впливає на цю діяльність.

Зрозуміло, що певні відхилення у мовленнєвому розвитку негативно відбиваються на формуванні діяльності та особистості дитини в цілому. Порушення мовлення дітей часто буває серйозною перепоною для успішного навчання в школі. Труднощі в ово­лодінні читанням та письмом пов'язані з мовленнєвими вадами, тобто, коли у дітей по­рушена звуковимова, розрізнення звуків і їх сполучень на слух (порушення фонема­тичного слуху), але ще більше ускладнює можливості дитини в оволодінні грамотою недостатньо розвинена лексико-граматична будова мовлення.

Часто в дітей мовленнєві порушення виникають внаслідок неправильного мовлен­нєвого виховання в сім'ї. Батьки повинні зрозуміти і переконатись у тому, як важливо виховати правильне мовлення у дітей.

Чим більший словниковий запас у дітей, тим глибше їх мислення, тим ширші їх можливості пізнати дійсність, тим впевненіше дитина буде себе відчувати в спілкуванні та у взаємовідносинах з дітьми та дорослими. Отже, батьки постійно повинні уточню­вати та збагачувати як пасивний, так і активний словниковий запас дітей. Ще в ранньо­му віці з дитиною потрібно весь час розмовляти, звертати увагу на оточуючі предмети, картинки, називати їх, розповідати за ними. Важливо навчити дитину запитувати про значення незрозумілих слів, виразів; послідовно переказувати зміст казок, оповідань, чітко висловлювати свої думки.

Ще у дошкільному та молодшому шкільному віці батькам слід звернути увагу на вимову звуків у дітей. Діти з вадами звуковимови, коли усвідомлюють свій недолік, стають мовчазні, соромливі, нерішучі, а коли їх ще не розуміють, то вони дратівливі, замкнуті; невпевнені в своїх силах. Особливо важливе значення має правильна, чітка, виразна вимова звуків у період навчання грамоти, тому що писемне мовлення формуєть­ся на основі усного мовлення. Дитина пише так, як і говорить. Батьки не завжди серйозно ставляться до недоліків звуковимови своїх дітей, часто так звикають до мовлення своїх дітей, що не чують неправильної вимови звуків. Є батьки, які не надають належної ува­ги вадам мовлення, вважають, що з віком ці недоліки самі виправляться. Або насильно

вимагають у дітей правильної вимови звуків, невдало добирають мовленнєвий матері­ал (скоромовки), щоб примусити дитину вимовити звук. Така груба вимога може вик­ликати логофобію (страх перед мовленням) у дітей, а це призведе до заїкання.

Дуже важливо своєчасно виявити вади мовлення і звернутись за допомогою до ло­гопеда.

Правильна та своєчасна організація логопедичної роботи є запорукою усунення порушень мовлення, підвищення успішності учнів.

Причинами розладів мовлення у дитини можуть бути:

1.  Недостатня рухливість органів артикуляційного апарату або наявність дефектів в їх будові. Неправильне положення зубів (прикус): прогнатія, прогенія та відкритий прикус - язик при цьому просувається між зубами (міжзубна вимова звуків [с], [з], [ц]). А причина в тому, що діти довго смокчуть соску, палець. Може бути органічна вада -коротка під'язикова вуздечка, неправильна будова зубів. Щоб попередити ці дефекти, потрібно вчасно звертатись до стоматолога, ортодонта.

2.  Зниження слуху. Батькам необхідно оберігати слух дітей від постійних сильних звукових впливів (голосно не включати телевізор, радіо, магнітофон). Дослідженням доведено, що у дітей, які постійно слухають плеєр, на 30% знижений слух. При захворю­ванні органів слуху необхідно звертатись до сурдолога.

3.  Надмірне форсування мовленнєвого розвитку. Не можна навантажувати дитину в ранньому віці складним мовленнєвим матеріалом; повторювати незрозумілі слова, слова складної складової структури, складні вірші, читати складні художні твори, які написані для дітей шкільного віку, вимагати вимовляти звуки, які ще недоступні для дітей даного віку, артикуляційний апарат яких ще не сформований. А батькам дуже подобається, що діти знають довгі вірші, вимагають часто їх читати. Деяким батькам подобається, що їхня дитина неправильно вимовляє звуки, захоплюються цим, вимага­ють часто повторювати слова з цими звуками.

4.  Неправильне мовленнєве спілкування батьків з дитиною ("сюсюкання"). Мов­лення не передається спадково, але діти його наслідують у спілкуванні з оточуючими. Тому мовлення батьків у розмові з дитиною повинно бути правильним, виразним, чітким, точним, ніколи не повторювати за дитиною спотворені звуки, не змінювати слова (бі-бі, бу-бу, ту-ту ...). Батьки повинні спілкуватись з дитиною спокійно, привітно. Якщо батьки поспішають у розмові, роздратовані, то і діти говорять так само.

5.  Наслідування у вимові дорослих людей з вадами мовлення (якщо вони є в ото­ченні).

6.  Двомовність у сім'ї.

7.  Педагогічна занедбаність дитини.

8.  Недорозвиток фонематичного слуху.

9.  Недостатній розумовий розвиток дитини.

Батькам слід оберігати ще незміцнілий голосовий апарат: не дозволяти дитині го­лосно розмовляти, кричати, їсти на вулиці фрукти в холодну погоду, привчати її дихати через ніс, попереджувати хронічну нежить.

Знаючи ці причини та шляхи їх попередження, можна уникнути вад звуковимови. Але якщо в дитини вже є вади звуковимови, то потрібно займатись їх виправленням тактовно, привітно, ласкаво, терпляче, не можна сварити дитину за погану вимову звуків, не можна наказувати, щоб сказав правильно важке для нього слово. Саме з такими дітьми повинен працювати логопед.

ЯКЩО ВАША ДИТИНА НЕ ВИМОВЛЯЄ ЗВУКИ

(ПОРАДИ ЛОГОПЕДА )

Якщо у дитини дислалія (порушення звуковимови при нормальному слухові і збе­реженні іннервації артикуляційного апарату), то переважно увагу батьки повинні при­діляти формуванню звуковимови. Корекційна робота щодо подолання вад мовлення складається із таких розділів:

• розвиток мімічної мускулатури;

• розвиток мілкої моторики рук; •розвиток артикуляційного апарату;

• постановка звуку;

• автоматизація звуку; •диференціація звуків.

Якщо Ви бажаєте допомогти логопедові у виправленні вад звуковимови, пропонує­мо виконувати вправи з дітьми щодо розвитку артикуляційного апарату:

1.  "Лопаточка".

Виробляти вміння тримати язик в спокійному положенні. Широкий язик висуну­ти, розслабити, покласти на нижню губу. Слідкувати, щоб язик не тремтів, лежав спо­кійно. Тримати 10-15 секунд.

2.  "Чашечка".

Рот широко відкрити. Широкий язик підняти доверху, тягнути до верхньої губи, але не торкатись її. Утримувати язик в такому положенні 10-15 секунд.

3.  "Голочка".

Рот відкрити. Язик висунути вперед, зробити вузьким з загостренням кінця язика, а потім розслабити широко "лопаткою". Утримувати 10-15 секунд.

4.  "Трубочка".

Виробити рух губ вперед. Витягнути зімкнуті губи вперед трубочкою. Утримувати в такому стані на рахунок від 1 до 5-10.

Слідкувати, щоб при витягуванні губ вперед, не відкривався рот, губи повинні бути зімкнені.

Якщо дитина не вміє витягувати губи вперед, запропонувати дотягнутися губами до цукерки (1,5-2 см від губ) і взята її губами.

5.  "Будуємо тин".

Опрацювати вміння утримувати губи в посмішці, показуючи верхні і нижні передні зуби. Посміхнутися без напруги, щоб було видно передні верхні і нижні зуби. (Вимов­ляємо при демонструванні звук [і].) Утримувати в такому стані губи на рахунок від 1 до 5-10.

1. При посмішці верхня губа не натягується на верхні зуби.

2. Якщо дитина не показує верхні зуби, треба навчити її при зімкнутих губах опус-
кати і піднімати тільки нижню губу, або покласти палець під нижню губу, опускати і
піднімати її. Зуби при цьому зімкнені, нижня щелепа нерухома.

6. "Неслухняний язичок".

Виробляти вміння, розслабивши м'язи язика, утримувати його широким. Відкрити рота, спокійно покласти язик на нижню губу і, вимовляти звуки: [пя-пя-пя...]. Утриму­вати на рахунок від 1 до 5-10.

7.   "Гармошка".

Зміцнювати м'язи язика, розтягувати під'язикову вуздечку. Усміхнутися, відкрити рот, доторкнутися до піднебіння і, не опускаючи язика, закривати і розкривати рот, вуз­дечка розтягується як міх гармошки.

8.  "Пароплав гуде".

Виробляти піднесення спинки язика вгору. Відкрити рот і довго вимовляти звук [й]. Слідкувати, щоб кінчик язика був за нижніми зубами, а спинка була піднесена до піднебіння.

9. "Гойдалка".

Виробляти вміння швидко змінювати положення язика. Посміхнутися, показати зуби, покласти широкий язик за нижні зуби (1-5), потім - за верхні зуби (1-5) - 4-5 разів. Слідкувати, щоб працював один язик, а нижня щелепа і губи залишалися нерухо­мими.

10. "Конячка".

Зміцнювати м'язи язика і виробляти його піднесення до піднебіння. Відкривши рот, поцмокати широким кінчиком язика за верхніми зубами спочатку повільно, а потім дедалі прискорюючи. Пильнувати, щоб верхня щелепа не рухалася, а рухався язик.

Вправи для формування правильної вимови звуків

ірЬ [р'1

"Автомат".

Рот закритий, напруженим кінчиком язика постукати в зуби багато разів, чітко промовляючи [т-т-т]. Темп прискорювати.

"Кулемет ".

Напруженим кінчиком язика постукати в зімкнені зуби, чітко і багаторазово про­мовляючи [д-д-д].

"Барабанщики ".

Посміхнутися, відкрити рота і постукати кінчиком язика у верхні різці багато разів і чітко промовляти [д-д-д].

"Конячки".

Присмоктати язик до піднебіння, поцокати язиком. Цокати повільно та сильно тяг­нути під'язикову зв'язку.

"Гармошка".

Рот відкрити, язик присмоктати до піднебіння. Не відриваючи язик від піднебіння, сильно відтягувати вниз нижню щелепу.

"Малярі".

Рот відкрити, широким кінчиком язика, ніби пензликом, ведемо від верхніх різців до м'якого піднебіння.

"Смачне варення".

Рот відкрити, широким язиком облизати верхню губу і заховати язик у середину ротової порожнини.

"Грибок".

Рот відкритий. Язик присмоктати до піднебіння. "Індик".

Привідкрити рот, енергійно проводити широким переднім краєм язика по верхній губі вперед та назад, стараючись не відривати язик від губи, додати голос, поки не по­чується [бл-бл-бл].

"Фокус".

Вчити направляти повітряний струм посередині язика. Рот відкритий, язик у формі чашки висунутий вперед і трішки піднятий, плавно видихнути на ватку, що лежить на кінчику носа, або на чубчик.

Вправи для формування правильної вимови звуків

[л], [л']

"Індик".

Мета. Виробляти піднімання язика доверху, розвивати рухливість кінчика язика. Злегка відкрити рот, виконувати рухи широким переднім краєм язика по верхній губі вперед та назад, намагаючись не відривати язика від губи, добавити голос, поки не по­чуєш.

"Пароплав гуде".

Мета. Виробляти підйом спинки язика доверху. Злегка відкрити рот і довго вимов­ляти звук [и].

"Літак гуде ".

Мета. Викликання звука, близького до [л]. Рот злегка відкритий. Губи розтягнуті, при довгому вимовлянні звука [и] проштовхуємо кінчик язика між верхніми і нижніми різцями, утримуючи його в цьому положенні. Чується [л].

"Смачне варення".

Рот відкритий. Широким язиком облизати верхню губу і забрати язик вглиб рото­вої порожнини.

"Конячка".

Присмоктати язик до піднебіння, поцокати язиком. Цокати повільно і сильно тяг­нути під'язикову зв'язку.

"Гойдалки".

Рот відкритий, напруженим язиком тягнути до носа, підборіддя або до верхніх чи нижніх різців.

Вправи на розвиток артикуляційного апарату для постановки звуків [ш, ж, ч, щ]

Для вимови шиплячих звуків потрібні складні і тонкі рухи язика: широкий передній край язика піднімається до передньої частини твердого піднебіння, при цьому кінчик язика утворює щілину з твердим піднебінням (при [ч] - спочатку зімкнення, а потім щілина); бокові краї язика міцно прилягають до верхніх корінних зубів; губи висову­ються вперед і закругляються; нижня щелепа злегка опускається; повітряний струмінь йде посередині язика.

Рекомендуємо виконувати такі вправи (повторювати 8-10 разів):

1.  Посміхнутись і розслабити губи.

2.  Скласти губи в трубочку і розслабити.

3.  Розслабляти м'язи язика, втримуючи його широким і розпластаним. Привідкри-ти рот, покласти язик на нижню губу і поплескати його губами, вимовляючи звуки [пя-пя-пя] декілька разів на одному видиху. Втримувати широкий язик в спокійному стані при відкритому роті під рахунок від одного до п'яти - десяти.

4.  "Зроби язик широким". Посміхнутись, губи не напружувати в сильну посмішку, покласти широкий передній край язика на нижню губу, бокові краї язика повинні тор­катися куточків рота, не висовувати язик далеко, він повинен закривати тільки нижню губу. Втримувати язик в такому положенні під рахунок від 1 до 5-10.

5.  "Приклей цукерку". Зміцнювати м'язи язика і відпрацювати піднімання язика до бугорків за верхніми зубами. Нерухома нижня щелепа, рот відкритий на 1,5-2 см, пра­цює тільки язик. Розтягувати під'язикову вуздечку.

6. "Грибок". Присмоктати широкий язик до піднебіння і втримувати кілька секунд.

7.  "Хто дальше зажене м'яч". Посміхнутись, покласти передній край язика на ниж­ню губу і, якби вимовляючи подовжено звук [ф], здути ватку на протилежний край стола. Не надувати щоки, видувати повітря плавно.

8.  "Смачне варення". Переднім краєм язика облизати верхню губу, виконуючи рухи зверху до низу, нижня щелепа нерухома (можна притримати пальцем). Якщо язик ста­не розпластаним, потрібно шпателем підняти його наверх і завернути на верхню губу.

9.  "Гармошка". Привідкрити рот, приклеїти язик до піднебіння і, не опускаючи язи­ка, закривати і відкривати рот. Губи знаходяться в положенні усмішки. Рот старатися відкривати все ширше. Язик втримувати якнайдовше. Розтягується під'язикова вуз­дечка.

10.  "Фокус". Покласти широкий передній край язика на верхню губу так, щоб бо-
кові краї його були притиснуті до верхньої губи, а посередині язика був жолобок, по
якому проходить повітря. Потрібно здути ватку, покладену на кінчик носа. Повітря по-
винно проходити посередині язика, тоді ватка і полетить вверх. Нижня губа не повинна
натягуватися на нижні зуби.

Розвиток мовленнєвого дихання

Для розвитку мовного дихання слід виконувати такі вправи.

• Дуття в свистульку з водою.

• Вертушка.

• Дудочка.

• Губна гармошка.

• Султанчики.

• Стрічечки.

• Перекочування ватної кульки по столі, жолобку.

• Здування клаптиків паперу з долоні, столу.

• Підтримування пушинок, повітряних кульок у повітрі дуттям на них.

• Задування свічки.

• Задування сірника.

• Видування бульбашок у воді.

• Перекочування тенісного шарика.

 •Дуття на предмети, що висять на ниточці.

• Вправи: "Гарячий чай", "Гребці", "Лісоруби", "Насос".

• Передування клаптика паперу по ниточці.

• Ігри: "Хто сильніше дмухне", "Хто швидше здмухне", "Гойдалки фігурок з паперу".

• Дуття на цупкий папір.

•Дуття на клубочки з ниток тощо.

Ігрові вправи для дихання

У роботі над розвитком дихання можна використовувати різні іграшки: губні гар­мошки, дудочки (дитина грає на дудочці), вітрячки тощо. Можна також застосовувати найпростіші прийоми, наприклад, такі.

1.  Перекочування силою видихуваного повітря ватної кульки по столу.

2.  Здування зі стола клаптиків паперу.

3.  Підтримування пушинок у повітрі силою видиху.

4.  Задування свічки на відстані.

5.  Задування бульбашок на воді.

6.  Перекочування по гладенькій поверхні кульки.

7.  Надування кульок, дитячих гумових іграшок.

8.  Здування з долоні пелюсток, маленьких клаптиків паперу.

9.  "Гарячий чай" - дитина "п'є чай" і дме на нього: "Фу-ф-ф".

10. "Гребля" - дитина робить глибокий вдих і видих і з видихом промовляє: Тих-
гих".

11. Рубання дров - з видихом промовляє: "Ух-ух".

Під час рекомендованих ігрових вправ варто стежити, щоб діти дихали діафрагмаль-но, тобто, роблячи вдих, трохи випинали ж^чіт і не піднімали плечей, а під час видиху трохи втягували в себе живіт. Ці ігри найдоціль^ще проводити з невеликою кількістю дітей, не більше 3 хв з перепочинком.

У дошкільному закладі деякі з цих вправ можна проводи­ти з усією групою дітей. Як приклад можна взяти такі ігри.

"Дми сильніше".

Дітей поділяють на дві групи. На висоті зросту дітей протягують дві однакові нитки 1-1,5 м завдовжки. На цих нитках вішають по невеликому клаптику паперу. Діти кож­ної групи по черзі підходять і дмухають на папірець так, щоб він по нитці посувався вперед до кінця.

Виграє та група, в якій діти раніше упоралися зі своїм завданням (не можна руками торкатися паперу, клаптики паперу вішають на однаковій відстані від кінця).

"Хто сильніше дме".

Дітей поділяють на дві команди (по троє-шестеро в кожній). На середину стола кла­дуть два різноколірних клаптики паперу (розміром 2-3 см). Кожна команда має свій клаптик паперу (наприклад, одна команда має червоний клаптик, друга - синій). Ко­манди стають за стіл одна проти одної. За сигналом педагога діти починають дмухати на папірець противників, намагаючись здути його зі стола.

Якщо Ви бажаєте допомогти логопедові у виправленні вад звуковгімови,

пропонуємо виконувати такі вправи.

Вправа і. Підняти язик на верхню губу, потім опустити на нижню і втягти на місце.

Вправа 2. Висунути язик, витягнутий по можливості вузько (загостривши його кінець), а потім розпластати широко ("лопаткою").

Вправа 3. Для того, щоб язик був широкий і спокійний, слід поплямкати його губа­ми 5-6 разів, вимовляючи [пя-пя-пя], а потім подержати широкий язик у спокійному положенні у відкритому роті під лічбу педагога від 1 до 5-10.

Вправа 4. Усміхнутися, відкрити рот, покласти широкий язик на верхню губу (губу не підтягувати на верхні зуби) і здувати ватку з стола, ніби довго вимовляючи звук [ф].

Вправа 5. Відкривши рот, протяжно вимовляти звук [й]. Пильнувати, щоб по мож­ливості краї язика прикривали верхні кутні зуби.

Вправа 6. Бічні краї язика прикусити зубами, залишаючи вільним тільки кінчик язика. При цьому положенні язика оскалити зуби і загинати за зубами кінчик язика до верхніх і нижніх ясен.

Вправа 7. Відкривши рот, робити рухи широким кінчиком язика по верхній губі вперед-назад зі звуками [бл-бл-бл] ("бовтушка"), стараючись не відривати язика від губи, ніби погладжуючи верхню губу. Потрібно спочатку робити ці рухи повільно, по­ступово прискорюючи темп і ховаючи язик за верхні зуби.

Вправа 8. Усміхнутися, відкрити рот і кінчиком язика почистити верхні зуби з внут­рішнього боку (усмішка в дитини відкриває верхні і нижні зуби). Пильнувати, щоб ниж­ня щелепа не рухалась (працює тільки язик). Рухи язика повільні.

Вправа 9. Усміхнутися, відкрити рот і погладити широким кінчиком язика піднебі­ння, роблячи рухи вперед-назад, як штукатур білить щіткою стелю.

Вправа 10. Усміхнутися, відкрити рот і постукати широким кінчиком язика за вер­хніми зубами зі звуком [ди-ди-ди-ди-ди], спочатку повільно, потім дедалі швидше, або сильно задувати на кінчик язика, піднятий до верхнього піднебіння. Пильнувати, щоб рот був весь час відкритий, губи розтягнуті (усміхалися), нижня щелепа нерухома, ру­хається тільки кінчик язика.

Вправа 11. Здування з долоні пелюсток волошки, ромашки або тонких маленьких клаптиків паперу, жмуточків вати. При цьому, передній край язика піднятий до альве­ол, і дитина довго та міцно задуває повітря на кінчик язика: рррр - чим сильніший струмінь повітря, тим швидше і далі розлітаються папірці, пелюстки тощо.

ПАМ'ЯТКА ПРО ПЕРШІ ЗАХОДИ ПРИ ПОЯВІ ЗАЇКАННЯ У ДІТЕЙ

Заїкання - важке мовленнєве порушення, але його можна позбутися.

• При перших проявах заїкання звертайтеся до логопеда та дитячого невропатоло­га, точно виконуйте їх рекомендації.

• Не загострюйте увагу дитини на погіршенні її мовлення.

• Дитина не повинна бачити хвилювання, тривогу дорослих у зв'язку з появою у неї заїкання.

•Дитина не повинна чути слова "заїкання", відчувати переміну в своєму житті на гірше.

• Не допускайте передражнювання дитини, утримайте її від надто збуджуючих, га­ласливих ігор.

• При спілкуванні з дитиною дорослі повинні говорити небагато, спокійно, него­лосно, неквапливо, плавно, правильно.

• Рухи оточуючих повинні бути спокійними, не поривчастими, не. знервованими.

• Не задавайте дитині зайвих запитань, не викликайте її на розмову, не заставляйте розповідати про що-небудь.

• Не виправляйте дитину надто настирливо, не перевантажуйте мовними матеріа­лом.

• Не допускайте наслідування іншими дітьми заїкливого мовлення Вашої дитини.

• Створіть дитині охоронний режим з денним відпочинком, прогулянками на свіжо­му повітрі.

• Підхід до дитини повинен бути спокійним, доброзичливим.

• Вимоги до неї повинні бути рівними, не жорсткими, по можливості ласкавими, однаковими з боку всіх дорослих.

• Оберігайте дитину від сильних вражень, стресових ситуацій.

• Вашій дитині корисне спілкування з психологом.

Шановні батьки! Вірте у зцілення вашої дитини від заїкання самі та укріплюйте віру Вашої дитини.

Точковий масаж

Батькам, діти яких заїкаються, варто опанувати спеціальний масаж за методикою О.І. Назієва, лікаря-рефлексотерапевта, та Л.М. Мещерської, кандидата педагогічних наук. Багато років тому ця методика друкувалася в журналі "Здоров'я".

Лікування масажем розраховане на кілька курсів. Між 1 та 2 курсами роблять пере­рву 2 тижні, між 2 та 3 - від 3 до 6 місяців. Далі курси повторюються кожні півроку 4-6 разів. Один курс складається з 15 процедур, перші 3-4 з яких проводять щодня, далі -через день.

У кожному конкретному випадку ефект масажу може бути різним. Поліпшення мож­ливе як після першого, так і після наступного курсів. Упродовж перерви між курсами заїкання може посилитися. Тоді слід повторити курс, не чекаючи її кінця.

Точковий масаж не має вікових обмежень, він допоможе і дітям, і дорослим. Під час масажу застосовується заспокійливий метод впливу.

Натискайте на точки акупунктури подушечкою великого, середнього чи вказівного пальців, плавно і повільно, обертальним рухом за годинковою стрілкою, впродовж ЗО секунд, збільшуючи силу тиску. Робіть це так, щоб на шкірі не залишалося помітної ямки. Потім трохи послабте тиск, не прибираючи пальця, знову натисніть сильніше, і так 3-4 рази впродовж 3-5 хвилин. Натискування не повинно бути різким.

Шукаючи вперше потрібну точку, натисніть на неї спочатку кінчиком пальця. Якщо точку знайдено, у дитини має виникнути відчуття специфічного болю чи ломоти. Зверніть увагу: під час масажу дитина не повинна відчувати цього! Якщо при натис­канні на якусь точку вона скаржиться на біль, масажуйте обережніше. При запаморо­ченні у дитини припиніть масаж.

Під час масажу дитина має бути спокійною, розслабленою. Не варто робити масаж утомленій чи збудженій дитині, натщесерце чи одразу після вживання їжі. Міцний чай та кава, збуджуючи нервову систему, можуть знизити його ефект.

Кожен курс і процедуру починайте з масажу точок 1 і 2. Вплив на них підвищує захисні сили організму. Точка 1 знаходиться на тильному боці кисті, точка 2 - на гомілці, на відстані 2 см від переднього краю великої гомілкової кістки. Точку 1 масажуйте по черзі на лівій і правій руках, а точку 2 - одночасно на обох ногах (дитина повинна їх випростати).

Перші два дні масажуйте тільки точки 1,2. На 3-й та 4-й - одночасно зліва та справа ще й симетричні точки 3,4 шийної ділянки. На 5-6 день масажуйте з обох боків точки 5 та 6. Починаючи з сьомої процедури, масажуйте точки на обличчі та на голові (по дві на день). На точки 7-8 натискайте одночасно. Точки 9 розташовані на відстані 1 см від кутів рота (під час їх масажування дитина має трохи розкрити його). Потім починайте масажувати інші точки.

Якщо у дитини порушено не тільки артикуляцію, але й ритм дихання, слід вплива­ти на точки 14, 15, а під час наступного сеансу - ще й на 16, 17 (їх слід масажувати одночасно, як усі симетричні).

Під час масажу точок 3,4,5,6,7, 8,13,16,17 дитина повинна сидіти, точок 9,10,11, 12, 14, 15 - сидіти чи лежати на спині, точки 6 - лежати на животі. Сеанс масажу має тривати не довше, ніж 30-40 хвилин.